Текст: розділ 27
1 Когда решено было плыть нам в Италию, то отдали Павла и некоторых других узников сотнику Августова полка, именем Юлию.Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.And when it was determined that we should sail into Italy, they delivered Paul and certain other prisoners unto one named Julius, a centurion of Augustus' band.⇄ Дії 25:25; Дії 10:1; Дії 25:12
2 Мы взошли на Адрамитский корабль и отправились, намереваясь плыть около Асийских мест; с нами был Аристарх, Македонянин из Фессалоники.Ми піднялися на адрамітський корабель, що мав пливти поблизу асійських місць, вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки.And entering into a ship of Adramyttium, we launched, meaning to sail by the coasts of Asia; one Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.
3 На другой день пристали к Сидону; Юлий, поступая с Павлом человеколюбиво, позволил ему сходить к друзьям и воспользоваться их усердием.Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою.And the next day we touched at Sidon. And Julius courteously entreated Paul, and gave him liberty to go unto his friends to refresh himself.⇄ Дії 24:23
4 Отправившись оттуда, мы приплыли в Кипр, по причине противных ветров,Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,And when we had launched from thence, we sailed under Cyprus, because the winds were contrary.
5 И, переплывши море против Киликии и Памфилии, прибыли в Миры Ликийские.і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських.And when we had sailed over the sea of Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
6 Там сотник нашел Александрийский корабль, плывущий в Италию, и посадил нас на него.Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.And there the centurion found a ship of Alexandria sailing into Italy; and he put us therein.⇄ Дії 28:11
7 Медленно плавая многие дни и едва поравнявшись с Книдом, по причине неблагоприятного нам ветра, мы подплыли к Криту при Салмоне;Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.And when we had sailed slowly many days, and scarce were come over against Cnidus, the wind not suffering us, we sailed under Crete, over against Salmone;
8 Пробравшись же с трудом мимо него, прибыли к одному месту, называемому Хорошие Пристани, близ которого был город Ласея.Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.And, hardly passing it, came unto a place which is called The fair havens; nigh whereunto was the city of Lasea.
9 Но как прошло довольно времени, и плавание было уже опасно, потому что и пост уже прошел, то Павел советовал,А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив,Now when much time was spent, and when sailing was now dangerous, because the fast was now already past, Paul admonished them,⇄ Чис 29:7; Лев 23:27–29
10 Говоря им: мужи! я вижу, что плавание будет с затруднениями и с большим вредом не только для груза и корабля, но и для нашей жизни.кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя».And said unto them, Sirs, I perceive that this voyage will be with hurt and much damage, not only of the lading and ship, but also of our lives.
11 Но сотник более доверял кормчему и начальнику корабля, нежели словам Павла.Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.Nevertheless the centurion believed the master and the owner of the ship, more than those things which were spoken by Paul.⇄ Єз 33:4; Євр 11:7; Єз 3:17–18
12 А как пристань не способна была к перезимованию, то многие давали совет отправиться оттуда, чтобы, если можно, дойти до Финика, пристани Критской, лежащей против юго-западного и северо-западного ветра, и там перезимовать.А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.And because the haven was not commodious to winter in, the more part advised to depart thence also, if by any means they might attain to Phenice, and there to winter; which is an haven of Crete, and lieth toward the south west and north west.
13 Подул южный ветер, и они, подумавши, что уже получили желаемое, отправились и поплыли по близости Крита.Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.And when the south wind blew softly, supposing that they had obtained their purpose, loosing thence, they sailed close by Crete.
14 Но скоро поднялся против него ветер бурный, называемый эвроклидон.Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон».But not long after there arose against it a tempestuous wind, called Euroclydon.⇄ Мк 4:37
15 Корабль схватило так, что он не мог противиться ветру, и мы носились, отдавшись (волнам).Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.And when the ship was caught, and could not bear up into the wind, we let her drive.
16 И, набежавши на один островок, называемый Клавдою, мы едва могли удержать лодку;І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен.And running under a certain island which is called Clauda, we had much work to come by the boat:
17 Поднявши ее, стали употреблять пособие и обвязывать корабль; боясь же, чтобы не сесть на мель, спустили парус и таким образом носились.Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.Which when they had taken up, they used helps, undergirding the ship; and, fearing lest they should fall into the quicksands, strake sail, and so were driven.
18 На другой день, по причине сильного обуревания, начали выбрасывать груз.Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,And we being exceedingly tossed with a tempest, the next day they lightened the ship;⇄ Іона 1:5; Дії 27:38
19 А на третий мы своими руками побросали с корабля вещи.а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя.And the third day we cast out with our own hands the tackling of the ship.
20 Но как многие дни не видно было ни солнца, ни звезд, и продолжалась не малая буря, то наконец исчезала всякая надежда к нашему спасению.Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування.And when neither sun nor stars in many days appeared, and no small tempest lay on us, all hope that we should be saved was then taken away.⇄ Мф 8:24–25; Мф 24:29
21 И как долго не ели, то Павел, став посреди них, сказал: мужи! надлежало послушаться меня и не отходить от Крита, чем и избежали бы сих затруднений и вреда;Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.But after long abstinence Paul stood forth in the midst of them, and said, Sirs, ye should have hearkened unto me, and not have loosed from Crete, and to have gained this harm and loss.
22 Теперь же убеждаю вас ободриться, потому что ни одна душа из вас не погибнет, а только корабль;Тепер же благаю вас, підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.And now I exhort you to be of good cheer: for there shall be no loss of any man's life among you, but of the ship.⇄ Дії 27:25; Дії 27:36; Іс 43:1–2; 2Кор 4:8–9; Дії 27:34
23 Ибо Ангел Бога, Которому принадлежу я и Которому служу, явился мне в эту ночьБо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночіFor there stood by me this night the angel of God, whose I am, and whom I serve,⇄ Дії 23:11; 2Тим 4:17; Рим 1:9; Євр 1:14; Дії 5:19
24 И сказал: не бойся, Павел! тебе должно предстать пред кесаря, и вот, Бог даровал тебе всех плывущих с тобою.і сказав: «Не бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою».Saying, Fear not, Paul; thou must be brought before Caesar: and, lo, God hath given thee all them that sail with thee.⇄ Дії 23:11; 2Тим 4:16–17; Мф 10:28; Дії 9:15; Бут 19:29
25 Посему ободритесь, мужи, ибо я верю Богу, что будет так, как мне сказано:Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.Wherefore, sirs, be of good cheer: for I believe God, that it shall be even as it was told me.⇄ Рим 4:20–21; Лк 1:45; 2Тим 1:12; Чис 23:19; 2Пар 20:20
26 Нам должно быть выброшенными на какой-нибудь остров.Нам належить бути викинутими на який-небудь острів».Howbeit we must be cast upon a certain island.⇄ Дії 28:1
27 В четырнадцатую ночь, как мы носимы были в Адриатическом море, около полуночи, корабельщики стали догадываться, что приближаются к какой-нибудь земле,Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,But when the fourteenth night was come, as we were driven up and down in Adria, about midnight the shipmen deemed that they drew near to some country;
28 И, вымеривши глубину, нашли двадцать сажен; потом на небольшом расстоянии вымеривши опять, нашли пятнадцать сажен.і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів.And sounded, and found it twenty fathoms: and when they had gone a little further, they sounded again, and found it fifteen fathoms.
29 Опасаясь, чтобы не попасть на каменистые места, бросили с кормы четыре якоря и ожидали дня.Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.Then fearing lest we should have fallen upon rocks, they cast four anchors out of the stern, and wished for the day.
30 Когда же корабельщики хотели бежать с корабля и спускали на море лодку, делая вид, будто хотят бросить якори с носа,Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,And as the shipmen were about to flee out of the ship, when they had let down the boat into the sea, under colour as though they would have cast anchors out of the foreship,⇄ Дії 27:16
31 Павел сказал сотнику и воинам: если они не останутся на корабле, то вы не можете спастись.Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися».Paul said to the centurion and to the soldiers, Except these abide in the ship, ye cannot be saved.⇄ 2Сол 2:13–14; Пс 90; Єр 29:11–13
32 Тогда воины отсекли веревки у лодки, и она упала.Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.Then the soldiers cut off the ropes of the boat, and let her fall off.
33 Пред наступлением дня, Павел уговаривал всех принять пищу, говоря: сегодня четырнадцатый день, как вы, в ожидании, остаетесь без пищи, не вкушая ничего;Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи.And while the day was coming on, Paul besought them all to take meat, saying, This day is the fourteenth day that ye have tarried and continued fasting, having taken nothing.
34 Потому прошу вас принять пищу: это послужит к сохранению вашей жизни; ибо ни у кого из вас не пропадет волос с головы.Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови».Wherefore I pray you to take some meat: for this is for your health: for there shall not an hair fall from the head of any of you.⇄ Мф 10:30; 3Цар 1:52; Лк 21:18
35 Сказав это и взяв хлеб, он возблагодарил Бога пред всеми и, разломив, начал есть.Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.And when he had thus spoken, he took bread, and gave thanks to God in presence of them all: and when he had broken it, he began to eat.⇄ Мф 15:36
36 Тогда все ободрились и также приняли пищу;Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.Then were they all of good cheer, and they also took some meat.
37 Было же всех нас на корабле двести семьдесят шесть душ.Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.And we were in all in the ship two hundred threescore and sixteen souls.
38 Насытившись же пищею, стали облегчать корабль, выкидывая пшеницу в море.Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.And when they had eaten enough, they lightened the ship, and cast out the wheat into the sea.
39 Когда настал день, земли не узнавали, а усмотрели только некоторый залив, имеющий отлогий берег, к которому и решились, если можно, пристать с кораблем.Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем.And when it was day, they knew not the land: but they discovered a certain creek with a shore, into the which they were minded, if it were possible, to thrust in the ship.
40 И поднявши якори, пошли по морю и, развязавши рули и поднявши малый парус по ветру, держали к берегу.І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега.And when they had taken up the anchors, they committed themselves unto the sea, and loosed the rudder bands, and hoised up the mainsail to the wind, and made toward shore.
41 Попали на косу, и корабль сел на мель: нос увяз и остался недвижим, а корма разбивалась силою волн.Наскочили на косу, і корабель сів на мілину. Ніс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.And falling into a place where two seas met, they ran the ship aground; and the forepart stuck fast, and remained unmoveable, but the hinder part was broken with the violence of the waves.
42 Воины согласились-было умертвить узников, чтобы кто-нибудь выплыв, не убежал.Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік.And the soldiers' counsel was to kill the prisoners, lest any of them should swim out, and escape.
43 Но сотник, желая спасти Павла, удержал их от сего намерения и велел умеющим плавать первым броситься и выйти на землю,Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,But the centurion, willing to save Paul, kept them from their purpose; and commanded that they which could swim should cast themselves first into the sea, and get to land:
44 Прочим же спасаться, кому на досках, а кому на чем-нибудь от корабля. И таким образом все спаслись на землю.іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю.And the rest, some on boards, and some on broken pieces of the ship. And so it came to pass, that they escaped all safe to land.⇄ Дії 27:22; Пс 106