Біблія українською мовою

Перше послання до Солунян (Фессалонікійців), розділ 2

Аудіо українською, читає М. Козій: розділ 2
Завантажити mp3 (3 МБ)
Аудіо українською — переклад Івана Огієнка: розділ 2
Завантажити mp3 (2 МБ)
Аудіо російською (Синодальний переклад): розділ 2
Завантажити mp3 (684 КБ)

Текст: розділ 2

1 Вы сами знаете, братия, о нашем входе к вам, что он был не бездейственный;Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був даремний;For yourselves, brethren, know our entrance in unto you, that it was not in vain:⇄ 2Сол 3:1

2 Но, прежде пострадавши и бывши поруганы в Филиппах, как вы знаете, мы дерзнули в Боге нашем проповедать вам благовестие Божие с великим подвигом.але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.But even after that we had suffered before, and were shamefully entreated, as ye know, at Philippi, we were bold in our God to speak unto you the gospel of God with much contention.⇄ Дії 16:22–24; Дії 4:13

3 Ибо в учении нашем нет ни заблуждения, ни нечистых побуждений, ни лукавства;Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;For our exhortation was not of deceit, nor of uncleanness, nor in guile:⇄ 2Кор 4:2; 2Кор 2:17; 1Сол 4:7; 1Сол 2:5–6

4 Но, как Бог удостоил нас того, чтобы вверить нам благовестие, так мы и говорим, угождая не человекам, но Богу, испытующему сердца наши.але, оскільки Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Який випробовує серця наші.But as we were allowed of God to be put in trust with the gospel, even so we speak; not as pleasing men, but God, which trieth our hearts.⇄ Гал 1:10; Рим 8:27; Гал 2:7; 2Тим 1:14; Пс 16

5 Ибо никогда не было у нас (пред вами) ни слов ласкательства, как вы знаете, ни видов корысти: Бог свидетель!Бо ніколи не було в нас перед вами ні слова омани, як ви знаєте, ні користи: Бог свідок!For neither at any time used we flattering words, as ye know, nor a cloke of covetousness; God is witness:⇄ Рим 1:9; 2Кор 12:17; Дії 20:33; Гал 1:20

6 Не ищем славы человеческой ни от вас, ни от других:Не шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших:Nor of men sought we glory, neither of you, nor yet of others, when we might have been burdensome, as the apostles of Christ.⇄ Гал 1:10; Ін 5:44; Ін 5:41; Флм 1:8–9; 1Сол 2:9

7 Мы могли явиться с важностью, как Апостолы Христовы, но были тихи среди вас, подобно как кормилица нежно обходится с детьми своими.ми могли прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми.But we were gentle among you, even as a nurse cherisheth her children:⇄ Іс 66:13; 2Тим 2:24–25; 1Сол 2:11; Іс 49:23; 2Кор 10:1

8 Так мы, из усердия к вам, восхотели передать вам не только благовестие Божие, но и души наши, потому что вы стали нам любезны.Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі.So being affectionately desirous of you, we were willing to have imparted unto you, not the gospel of God only, but also our own souls, because ye were dear unto us.⇄ 1Ін 3:16; 2Кор 12:15; Флп 2:17; Рим 1:11–12

9 Ибо вы помните, братия, труд наш и изнурение: ночью и днем работая, чтобы не отяготить кого из вас, мы проповедывали у вас благовестие Божие.Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш і подвиг: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували благовістя Боже.For ye remember, brethren, our labour and travail: for labouring night and day, because we would not be chargeable unto any of you, we preached unto you the gospel of God.⇄ 2Сол 3:7–9; 2Кор 11:9; Дії 18:3; 2Кор 12:13–14

10 Свидетели вы и Бог, как свято и праведно и безукоризненно поступали мы пред вами верующими;Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,Ye are witnesses, and God also, how holily and justly and unblameably we behaved ourselves among you that believe:⇄ 1Пет 5:3; 2Кор 1:12; 1Сол 1:5; Тит 2:7–8

11 Потому что вы знаете, как каждого из вас, как отец детей своих,тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх,As ye know how we exhorted and comforted and charged every one of you, as a father doth his children,⇄ 1Кор 4:14–15; Євр 13:22; 2Тим 4:1–2; 2Сол 3:12; 1Тим 5:21

12 Мы просили и убеждали и умоляли поступать достойно Бога, призвавшего вас в Свое Царство и славу.ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу.That ye would walk worthy of God, who hath called you unto his kingdom and glory.⇄ Еф 4:1; 1Ін 2:6; 1Ін 1:6–7; 2Сол 2:13–14; 1Сол 4:12

13 Посему и мы непрестанно благодарим Бога, что, принявши от нас слышанное слово Божие, вы приняли не как слово человеческое, но как слово Божие, — каково оно есть по истине, — которое и действует в вас верующих.Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є істинно, яке і діє у вас, віруючих.For this cause also thank we God without ceasing, because, when ye received the word of God which ye heard of us, ye received it not as the word of men, but as it is in truth, the word of God, which effectually worketh also in you that believe.⇄ Євр 4:12; Рим 10:17; 1Пет 1:23; 1Пет 1:25; 1Пет 2:2

14 Ибо вы, братия, сделались подражателями церквам Божиим во Христе Иисусе, находящимся в Иудее, потому что и вы то же претерпели от своих единоплеменников, что и те от Иудеев,Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, які знаходяться в Юдеї, бо і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, що й ті від юдеїв,For ye, brethren, became followers of the churches of God which in Judaea are in Christ Jesus: for ye also have suffered like things of your own countrymen, even as they have of the Jews:⇄ 1Сол 3:4; Євр 10:33–34; Євр 5:7–8; 2Сол 1:4; 2Кор 8:1–2

15 Которые убили и Господа Иисуса и Его пророков, и нас изгнали, и Богу не угождают, и всем человекам противятся,які вбили і Господа Ісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не догоджають, і всім людям противляться,Who both killed the Lord Jesus, and their own prophets, and have persecuted us; and they please not God, and are contrary to all men:⇄ Мф 5:12; Дії 7:52; Лк 11:48–53; Дії 2:23; Лк 13:33–34

16 Которые препятствуют нам говорить язычникам, чтобы спаслись, и чрез это всегда наполняют меру грехов своих; но приближается на них гнев до конца.які забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це поповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.Forbidding us to speak to the Gentiles that they might be saved, to fill up their sins alway: for the wrath is come upon them to the uttermost.⇄ Дії 17:13; Дії 14:19; Мф 23:32; Мк 16:16; Дії 14:5

17 Мы же, братия, бывши разлучены с вами на короткое время лицем, а не сердцем, тем с большим желанием старались увидеть лице ваше.Ми ж, браття, розлучившись із вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.But we, brethren, being taken from you for a short time in presence, not in heart, endeavoured the more abundantly to see your face with great desire.⇄ Кол 2:5; 1Кор 5:3; 1Сол 3:6; Рим 1:13; 1Сол 3:10–11

18 И потому мы, я Павел, и раз и два хотели придти к вам; но воспрепятствовал нам сатана.І тому ми, я, Павло, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.Wherefore we would have come unto you, even I Paul, once and again; but Satan hindered us.⇄ Рим 15:22; Рим 1:13; Одкр 2:10; Зах 3:1–2; 2Кор 11:12–14

19 Ибо кто наша надежда, или радость, или венец похвалы? Не и вы ли пред Господом нашим Иисусом Христом в пришествие Его?Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Ісусом Христом у пришестя Його?For what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Are not even ye in the presence of our Lord Jesus Christ at his coming?⇄ Флп 4:1; 1Сол 3:13; 1Сол 5:23; Флп 2:16; 2Кор 1:14

20 Ибо вы — слава наша и радость.Бо ви — слава наша і радість.For ye are our glory and joy.⇄ 2Кор 1:14